Одним з напрямків сестринського служіння є молитва. Наші сестри мають добру традицію 24 числа кожного місяця збиратися разом для спільної молитви за різні потреби, а також для хорошого сестринського спілкування.
24 грудня, в переддень Різдва, сестринська спільнота мала святкову зустріч. У затишній домашній атмосфері молилися і дякували за Народженого Спасителя, співали і згадували події тієї різдвяної ночі , які майстерно відтворили у постановці наші сестрички.
А яке свято без подарунків? Саме про дарунки, достойні Народженого Славного Царя розмірковувала сестра Анна Дорошенко, спонукуючи сестричок увесь запал люблячих сердець посвятити для Ісуса. І різні прояви цієї любові принести в дарунок Народженому Спасителю. А це і готовність до служіння ближньому, і багатогранний плід Духа Святого, і багато ще доброго, жертовного, люблячого – усього того, що притаманне тим, хто поклоняється Господу Ісусу Христу.
Вечір промайнув непомітно і на прощання сестри вирішили молитися протягом наступного року один за одного, особливо за тих, чиє ім`я разом з солодким сюрпризом витягнули з корзинки.
Не забудуть сестрички про молитву, адже через неї отримують наснагу і силу у життєвих буднях.
Минулої неділі у нашій церкві розпочався місяць молоді.
Коли молодше покоління бере участь у проведенні богослужіння, то це показує, як Бог працює у них та через них. Більше того, це унікальна можливість втілити єдність церкви на практиці.
Спільне прославлення, молитва, поклоніння та роздуми над Писанням справді зближують.
Основною тематикою служіння було прийняття. І це, як не дивно, актуально не лише в неділю вранці. Кожного дня ми зустрічаємося з різними людьми, які не завжди «зручні» для нас. Але Ісус Христос не ділив людей на «зручних» і не дуже, коли помирав за наші гріхи на хресті. Тому Він і сказав: «Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави.»
Нехай ці слова стануть для кожного з нас уроком на кожен день
6 жовтня на 55 році життя відійшов у вічність пастор Львівської Центральної Церкви ЄХБ “Дім Євангелії” Василь Якович Берлінець.
Берлінець Василь Якович народився 27 жовтня 1963 р. у с. Іващуки, Рівненської області.
У 1970 – 1978рр. навчався у середній школі с. Іващуки, де, за характеристикою вчителів «виявляв міцні знання з усіх предметів. Був уважним, слухняним учнем, швидко сприймав новий матеріал. Читав багато художньої літератури. Брав активну участь в житті школи. Грав у духовому оркестрі на бас трубі.» З дитячих років батьки прививали любов до Бога та до людей.
1978-1980рр. – навчався у школі с. Козин.
У 1980р. вступив у Львівський технікум радіоелектроніки на спеціальність «Радіоапаратуробудування», який закінчив у 1983р.
1983-1985рр.- служба в армії у м. Львові.
У 1985р. прийняв святе водне хрещення у львівській церкві ЄХБ, що на вул. Г.Гурської, яке звершував пастор Пиріг С.І. Після цього долучився до служіння в церкві, був одним з організаторів гуртка по вивченню Біблії для молоді.
1985 – 1992рр. навчався в університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Радіотехніка».
1985 – 2005рр. працював на львівському заводі «Полярон».
9 жовтня 1988р. одружився з Людмилою Сенчук.
У 1996 р. був рукопокладений на служіння диякона у Центральній церкві ЄХБ м.Львова.
У 2005р. був рукопокладений на служіння пастора в церкві м. Винники.
14 грудня 2008р. був обраний на служіння пастора у Центральній церкві ЄХБ м.Львова, яке звершував до смерті.
Духовну освіту здобував у Біблійному інституті та у 2014 р. закінчив УБТС, де здобув ступінь «Магістр служіння». Дипломну роботу написав на тему: «Розвиток баптизму на Галичині з 1939 р. по 1970 р.», керівником якої був Романюк І. М.
У травні 2014р. на обласному З’їзді пасторів був обраний заступником старшого пресвітера по Яворівському регіону. Також був Головою ревізійної комісії в обласному об’єднанні.
2016-2017рр. був у складі оргкомітету з проведення заходів R500.
У кінці вересня 2018р. брав активну участь в організації конференції Європейської баптистської федерації у м. Львові.
Впродовж років служіння брав активну участь в організації різних заходів церковного, обласного та всеукраїнського значення.
Був учасником чоловічого та основного хорів помісної церкви.
Був люблячим батьком трьох дітей та дідусем 4 внуків.
Церковна сім`я щиро дякує Богу за служіння дорогого пастора і дивлячись на кінець його життя, буде переймати і утверджуватися у вірі і в надії на Господа Ісуса Христа, Якому віддано і жертовно служив Василь Якович. Потішаймо один одного цими словами: «Блаженні мертві, які вмирають у Господі – вони відпочинуть від трудів своїх…» (Об.14:13).
Осінь… Це не тільки жовте листя на деревах, тужливі звуки відлітаючих у вирій журавлів, але це і радісна пора підрахунку і вдячності Богу за зібраний врожай. Свято подяки, напевно, є одним з тих моментів, коли відкриваються людські серця і звідти, як з наповненої добірним добром скрині, вдячна людина дістає спогади про щедрі Господні милості, а святковий стіл з чудовими представниками щедрого врожаю полів, садів, городів є свідком того, що Господня рука не скоротилася, щоб благословляти людей. Ось і Львівська церква мала чудовий час спільності в атмосфері подяки і хвали Богу за благословіння. Пастори звершили особливу молитву вдячності за хліб, за воду і за Слово Боже. Це ті основні речі, без яких неможливе фізичне і духовне життя людини. Мабуть, не було на служінні людини, що не мала би за що сказати Богу : «Дякую!» Тому щедрим потоком лилася молитва вдячності, тому радісно і натхненно співав хор і разом з ним уся церква славила Бога.
А словом настанови про особливі плоди і умови їх виростання у щоденному житті християнина поділився брат Петро Міцкевич.
Тож разом з псалмоспівцем скажемо: « Господь добрий до всіх, а Його милосердя на всі Його творива!»
Здавалося б, це тільки тиждень, організований для наших сімей на морі. Але цей тиждень на стільки особливий, що пам”ятаєш його весь рік! Слава Богу за нього, за цей чудовий відпочинок разом! Всього було вдосталь – теплих стосунків, вечірніх балачок, засмагання на пляжі, купання в морі, змагань на спортивному майданчику, чудових семінарів під гаслом “Моя сім”я – моя команда!” Цього року по-особливому відчувалось, що наші сім”ї стають ближчими і ріднішими одне одному. Так і має бути в церковній сім”ї, правда ж?
Нехай Господь благословить нас і надалі ставати сильнішими в Ньому, більшими в любові один до одного та до оточуючих.
Одним з напрямків сімейного служіння є заняття з парами, які вирішили поєднати свої долі у шлюбі.
Мали шість таких зустрічей. Теми, думаємо, були на хвилі актуальності сьогодення і допомогли нашим майбутнім подружжям розставити деякі крапки над «і». Говорили про наступне:
«Ролі у шлюбі», «Сім`я – це служіння», «Прийняття один одного», «Вирішення конфліктів», «Відліпитись від батьків», «Фінанси в сім`ї», «Інтимні стосунки», «Слова, небезпечні для відносин у шлюбі (завжди, ніколи, якби)», «Небезпека завищених очікувань, занадто доброї пам‘яті (на помилки іншого)», «Небезпека завжди бути правим».
Бажаємо нашим молодятам використовувати ті знання, що вони набули під час дошлюбної підготовки! Нехай Господь благословить вас рясно у вашому, вже подружньому житті! Ви чудові!
1 липня Львівська Центральна церква «Дім Євангелія» гостинно відкрила двері для гостей і учасників великого святкового служіння – хрещення. Цього дня тридцять двоє людей з чотирьох церков були винуватцями такого гарного свята. Вони стояли у білих одежах, з хвилюванням і очікуванням тої хвилини, коли голосним «Вірую і Обіцяю» складуть обітницю доброго сумління і вірності Богові на усе життя.
Зі словом настанови і тлумачення щодо того, що таке хрещення, чому віруюча людина приймає хрещення і як це робиться згідно Біблії, звернувся до церкви пастор Тарас Сало. Він звернув увагу на те, що хрещення – це зовнішній прояв внутрішньої переміни, яка відбулася у серці людини і має глибокий духовний зміст. Це згода увійти у заповіт з Богом і належати Йому як Господу. Це засвідчення того, що людина стає членом помісної церкви і буде дбати про служіння, чистоту і святість церкви.
Виконуючи повеління Господнє – щоб кожен, хто увірував – охрестився, ці люди входили у воду і пресвітери церков звершали їхнє хрещення.
Молитву благословіння, квіти, слова привітань та побажань духовного зросту, вітальні пісні хору та пам`ятні Біблії – усе це приймали з щасливими усмішками нові члени Христової церкви. Також вони першими взяли участь у заповіді Спомину страждань і смерті Ісуса Христа. Хліб і чашу з вином їм піднесли пресвітери церкви.
Нещодавно ми мали гарну нагоду організувати святкові зустрічі для майбутніх молодих матусь – Женічки Ленько і Оленки Цвєткової.
Одна з зустрічей відбувалася на подвір`ї Дому молитви в палатці, яку, як зазвичай, прикрашала Орися Глодан. Будемо відверті, що це у неї вдається досконало. Наші фото переконливо свідчать про талант сестрички.
Якщо загально оцінити все, що відбулось, то перш за все можна сказати, що свято пройшло у сімейній і теплій атмосфері сестринської любові, підтримки і турботи. А якщо спробувати намалювати картину такого багатогранного дійства десятьма словами, то використаємо палітру таких слів: Зустріч, Молитва, Знайомство, Конкурси, Пісні, Слово Боже, Пригощання, Побажання, Подарунки, «Вже ідете?»
Підсумовуючи святкову подію, ми зібрали короткі враження гостей свята. І вийшов чудовий барвистий букет, що складався з таких «квіточок»: радість, щирість, настанова, підбадьорення, комунікація, веселість, сльози, подяка Богу, слава Богу!
Це все було і ми там були, труд невеликий робили. Це все було і слава Богу за милість Його і допомогу!
Ірена Лупій
Для діток, які відвідували протягом цього навчального року Недільну школу, пролунав останній дзвоник. А дванадцятеро з них стали випускниками. Разом з Свідоцтвами про закінчення навчання вони отримали і коротку настанову пастора Ярослава Івановича – застосовувати і виконувати все те добре, що навчилися на уроках. Тому випуск з Недільної школи – це тільки старт на практиці проявляти християнські риси характеру у поведінці, у словах, у дружбі, у своїх сім`ях. Щиро надіємося, що ці дванадцятеро випускників стануть активними учасниками підліткового служіння у церкві.
12-13 Травня молодіжний рух “Час Змін” організував незабутні вихідні у Карпатах.
50 молодих людей мали можливість насолоджуватись захоплюючими краєвидами зі Скель Довбуша у суботу та з вершини Говерли у неділю. Бог благословив прекрасною погодою, незважаючи на те, що передавали дощі.
Більшість учасників піднялись на Говерлу вперше, тому це був для кожного з них захоплюючий час.
Проходячи різні етапи на шляху до вершини, гід та відповідальний за виїзд – Віктор Крамарчук, ділився своїм досвідом та знаннями мадрівника, таким чином допомагав тим, хто стомився забути про свою втому.
Варто відзначити, що кожен, хто стартував – дістався вершини! Як відзначив лідер молодіжного руху “Час Змін” Карча Давид: “Ми покорили гору, яка по висоті – майже як гора Синай, на якій Бог дав 10 заповідей Ізраїльському народу. Гори – це особливе місце. Вершина гори – це місце, де любив бути Ісус. На горі Він часто спілкувався зі Своїм Отцем та учнями. Тому, ми як Його послідовники, вдячні Богу за можливість молитися, співати та славити Бога на вершині Українських Карпат. Ми щасливі, що нас обєднують не просто речі чи хоббі, а сам Ісус Христос!”
По завершенню подорожі всіх напонювало відчуття втоми та невимовної вдячності за спілнопроведений час. Як відмітила учасник походу Оксана: “Для мене це був прекрасний час для того, щоб переоцінити орієнтири, за якими я будую своє життя. Через кожного, хто був поруч у подорожі Бог працював у моєму житті. Разом з вами я вчуся ходити з Господом і помічати Його руку. Я вдячна Богу, що привів мене в команду Час Змін!”