Свято подяки

Прийшли жнива вже на наш поріг. Львівська Центральна Церква зустрічала свято Жнив – свято пам`яті і подяки Богу за Його благословення. Натхненним співом об`єднаного хору «Буду славить Творця, всю мудрість Його» розпочалося святкове служіння. А юний братик Назарчик Берлінець щиро привітав усіх чудовими словами вірша «Бог щоденно був із нами наділяючи дарами, кожний плід благословляв, сил до праці нам давав». Мабуть кожен присутній міг відчути дію Духа Святого, Який допомагав віруючим у цей особливий день пригадати усі Господні милості в житті. Адже ми приймаємо кожен новий день, порою не задумуючись, що це дарунок від Творця. Тому з глибокою шаною схилилися люди у вдячній молитві.

Чомусь так є, що автори поезії та пісень на тему жнив часто вкладають мінорну нотку у свої твори. Слова «біліє колосом життя, а дням земним немає вороття», «а я стою і вслід женцям дивлюсь, з чим же перед Богом явлюсь?» наштовхують на думку про невідворотність приходу жнив і звіту за прожите життя. А якщо в руках «лише листя шелестить»? Але поряд з «порожніми руками» є ті, хто працею наповнив свої кошики багатими плодами, з якими не соромно з`явитися перед престолом Бога. Тому так бадьоро і радісно звучала пісня повна вдячності за дари, за любов, за життя, за спасіння і вічність у виконанні сестри Таміли.

Брати пресвітери звернули увагу на різні аспекти свята Жнив. Брат Богдан Луць заохотив слухачів проаналізувати посів наших слів, вчинків, навіть думок вчора і те, що пожинаємо сьогодні. Він говорив про справедливість принципу «що тільки посієш – те і пожнеш», який діє у всіх сферах життя. А те, що сьогодні ми ще не пожали посіяного вчора, говорить про різний час дозрівання, але жнива, навіть у кілька кратному розмірі, обов`язково прийдуть.

Слово, сказане братом Ігором Борисовичем Гордейчуком відкрило суть старозавітної постанови Бога про свято первоплоду. Людина повинна дякувати Богу, виховувати в собі почуття залежності від Його милості. Але без жертви це зробити неможливо. Тому жертва при принесенні плодів первоплоду нагадує про жертву Ісуса Христа.

Брат Ярослав Іванович Назаркевич говорив про добро в тому, щоб дякувати Господеві. Люди хочуть, бажають один одному добра. А джерелом усякого добра є Господь. Ще при створенні Всесвіту бачимо Його добро. Боже добро є корисним, привабливим, естетичним, душевно і духовно збагачуючим. Прославлення Господа – моральний обов`язок християн є добром для нашого духу. Це кращі ліки від страху, переживань, болю. У розкаянні, роздумах про Божі дари, прославленні Його величі приходить до нас повнота всякого добра.

За життєво важливі дари Божої ласки – хліб щоденний, воду і Слово Боже – Біблію звершали вдячну молитву пресвітери разом з усією церквою. Це був час, коли по-особливому відчуваєш свою залежність від милості Творця.

Зі словами благословення «Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!», з серцями, сповненими радості і слави Богові, розійшлися люди від багатого столу Господньої ласки. Кожен у свою домівку поніс частинку неба.

Коментарі