Пс. 61:8 “У Бозі спасіння моє і моя слава. Скеля сили моєї і моє пристановище в Бозі.”

Чудового весняного дня, 29 березня, сестри-вдови зібрались, щоб поспілкуватися на тему “Господь- моє пристановище”. Чи дійсно Господь є пристановищем і надією в їхньому нелегкому житті? На чию долю випало важке випробування – втратити чоловіка, той може сказати: «Тільки Господь в такі важкі моменти розуміє , є пристановищем і надією у земному житті».

Хто є Бог для нас? В суспільстві є багато різних статусів. Та в яких статусах ми б не знаходилися, Бог є Той, Який піклується про кожного з нас. Чи це сімейні, чи одинокі, але, по-особливому, Бог піклується про вдів та сиріт. Правдиве благочестя – це зглянутися над сиротами та вдовами в утисках їхніх – це цінне в Його очах.

Пастор Ярослав Іванович поділився Словом Божим з книги Пророка Ісаї. Бог, Який створив нас, викупив, назвав кожного з нас по імені – знає все і найбільша наша проблема не є проблемою для Бога, і якщо якась проблема є, то вона в тому, що ми не довіряємо Богу. Довіряти Богу, надіятися на Його поміч, означає повністю покладатися на Нього. Пророк Ісая каже: «Оце Бог спасіння моє, безпечний я і не боюсь, бо Господь сила моя і мій спів і спасінням для мене Він став». Бог хоче щоб ми все віддавали Йому в руки.

Сестри спілкувалися одна з одною і ділились своїми переживаннями. Сестра Оля Дорош прочитавши Псалом 61, 62, зробила висновок,що навіть маючи родину, людина може бути одинокою, якщо вона живе без Бога. Сестра Тетяна Костянтинівна розповідала як Бог працював в її житті довгі роки, поки вона не прийшла в покаянні до Нього. Сестри Поліна, Тамара, Віра прославили Бога співом, сестра Віра Пенюк виконала соло «Косарі на лузі». Віршами поділилися Люся Берлінець, Галя Стадник, Оля Гнідець, Лілія Костюк. Ще багато сестер ділилися свідченнями, співали. Було затишно і добре, ніхто не хотів іти додому, сестри отримали подарунки, підлітки вручили відкритки на пам’ять. На підбадьорення сестра Люда Крамарчук зачитала місце з Євангелії Матвія 6:34: «Не журіться про завтрашній день, бо завтра само за себе поклопочеться…»

Знаходячись на своєму шляху, ми покладаємо надію на Господа і отримуємо від Нього поміч, захист і пристановище. Отець Небесний, який послав нас в цей світ, не залишить нас самих…

Мирослава Костюк

Коментарі