21 жовтня у нашій церкві пройшло святкове Богослужіння Подяки Богові за врожай. Діти Божі зібралися разом, щоб згадати, пороздумувати про великі милості Господні, щоб від щирого серця подякувати Йому. Також це був час, коли кожен міг заглянути у своє серце, дати оцінку свого духовному стану, подумати з якими плодами ми станемо перед престолом Божим.

Свято Подяки – це свято прославлення Бога за благословіння, ласку і щедроти Його. За хліб щоденний і хліб духовний – Слово Боже. Нам є за що бути вдячними. Тому по-особливому піднесено і щиро славив Небесного Творця основний хор. Усі присутні серцями приєдналися до хору, який виконав величний гімн «Буду славити Творця за всю велич Його!»

Пресвітер Богдан Луць нагадав про Божу постанову для Свого народу святкувати свято Кучок – свято врожаю. В цей час Бог закликав Свій народ радіти і веселитися, але перед Боже лице не приходити з пустими руками. Не дивлячись на людські прогнози, Господь благословив нас щедрим урожаєм. І ми прийшли до Нього не з пустими руками. Кожен приніс вдячність свого серця і невелика частинка частинка щедрого врожаю милувала око на багатому столі Господніх благословінь і надихала сказати: «Дякую, Боже!»

До хвали Богові приєдналися і наші діти. Два братики Арсен і Павлик розповіли, як Господь зрощував цей врожай. А Мартуся і Юля натхненно співали про плоди, які зростають у серцях людей – радість і мир, добро і віра, любов до ближніх щира, милосердя і терпіння – це плоди благословіння.

Сестра Віра Сахарук виконала пісню, яка спонукала усіх до роздумів про те, що все в житті швидкоплинне. Можна дожити до сивої голови, але залишитися безплідним. Цю думку продовжила сестра Аня Дорошенко у поезії на тему безплідного оливкового дерева з густим зеленим листям. Прозвучав заклик бути активними, не з зеленим листям показової діяльності, а принести плід, який би був потрібним і приємним Богові.

Пісня , яку виконало тріо сестер ще закцентувала увагу на Доброму Садівникові, яким є наш Господь. Він з любов`ю доглядає дерево, а воно не тішить плодами. Садівник ще надіється, але приходить третя осінь, – і тільки листя.Так і ми перед Богом часто плачем:» Не рубай, Господь, почекай! Почекай ще трішки!»

Пресвітер Василь Берлінець звернув увагу на те, що жнива – це не тільки час, коли люди збирають врожай, а це – кінець віку. Нехай День Подяки буде днем, коли ми схилимось перед Богом в покаянні, коли переглядаємо, аналізуємо своє життя. Також роздумували про духовні благословіння – прощення і спасіння, про те, яким чином і хто може отримати ці Божі Дари.

У щирій хвалі з`єдналася уся церква, коли линула пісня загального співу «Бачу Бога кожен день». Як приємно і радісно славити Господа у піснях. А наскільки величніше і могутніше буде прославлення, коли всі разом зберемося на небесах!

Брат Павло Сітько у пісні «Обривав вітер жовті листочки» висловив думку про те , якби Бог дав можливість прожити життя ще раз, я би кожну хвилину для Бога, для ближніх від серця з любов`ю служив. Поки молоді – для Господа живімо, щоб не соромно було у вічність прийти.

Сестра Катя Гордейчук у вірші ще раз нагадала усім, що нам є за що дякувати Богу. А словами пісні «Вже пізня осінь голосить вітром, а на душі моїй квітує літо» висловила впевненість віруючої людини, яка чекає жнива Господні з радістю і надією. « Не жаль мені минулого не плачу, бо дуже близько вічності весна. Дарма, що осінь, але я щаслива, бо дуже близько вічності весна!»

Прийшов час, коли вся церква схилилася у спільній молитві. Пресвітери Василь Берлінець і Богдан Луць звершили вдячну молитву за хліб духовний – Слово Боже і хліб щоденний, що так щедро маємо на столах.

Пресвітер Ярослав Назаркевич поділився Словом із книги пророка Осії 10:12 «Засійте собі правду, жніть плід любові, розоріть собі переліг. Бо час шукати Господа, поки Він прийде й виллє на вас дощем справедливість.» Слово Господнє є актуальним як і в часи, коли писав пророк Осія, так і в сучасному світі. І закони сівби є незворотніми. Що людина сіє, те і пожне, але набагато більше, і даремно сподіватися пожате те, чого не сієш. Перліг – це поле, яке не обробляється, цілина. У Біблійній мові поле порівнюється з серцем. Людина повинна принести плід. Якого плоду чекає від нас Господь? Плоду покаяння – нового характеру.Чому наша добра земля стала перелогом? Через лінь! Духовна лінь є неприпустимою у житті християнина. Хто не працює, не служить, не пробуває у молитві, навчанні – той стає просто прихожанином, і не дбає про сої плоди. Нашим лозунгом повинні стати слова :» Важливо, щоб важливе стало важливим у щоденному житті!»

Сьогодні – це день, коли кожен повинен почати орати свій переліг – те, що занедбане і застояне.

Завершальним акордом у служінні став гімн, який виконав хор:» Що є людина, що Ти пам`ятаєш про неї? Хай буде благословенне і прославлене Твоє Ім`я! Алілуя!

Коментарі