У приміщенні Львівської Центральної Церкви ЄХБ 25 грудня відбулося святкування 90-річчя з часу проходження у м.Львові регулярних зібрань аж до сьогодення. У цей день згадувався шлях, яким Бог вів львівську громаду, були почуті настановчі проповіді, спогади і побажання від свідків росту і розвитку церкви, а також прославлення Господа співом хору.

Розпочав вечірнє спілкування Володимир Михайлович Оверко, який у своїй проповіді підкреслив важливість згадування своїх наставників та на прикладі Якова (Бут.35:1-3) наголосив, що якщо ми обираємо життя з Богом, то все решта додається, в іншому ж випадку нас неодмінно чекатимуть проблеми як в духовному, так і в матеріальному житті.

Іван Миколайович Романюк зробив огляд історії львівської громади, розказав про людей, що її вели – перших пасторів, про труднощі, що спіткали новоутворену церкву. Та незважаючи на умови, вона невпинно росла. «Ми маємо добрий час, час свободи. Але іноді забуваємо, хто був до нас».

Крім цього, важливою частиною служіння були свідчення старших членів церкви, які на власні очі бачили значну частину того, про що говорилось. Отож дехто у відеозверненнях, а Микола Серафимович Соколовський особисто поділилися спогадами того часу і побажаннями для львівської церкви.

Підсумував вечір Ярослав Іванович Назаркевич словами із 1Кор. 6:20 «Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!». Людина не може бути вільною в цьому світі, бо є вищі сили. Бог – пан, що викупив нас, але Він не будує стосунки на основі примусу. Наші дух, душа і тіло належать Господу, і Він закликає нас до прославлення, жити гідно того, хто нас покликав (Єф.5:1)і гідно нести наш факел віри, освітлюючи світ навколо.

Марина Бойко

Коментарі